ЮНІ ДРУЗІ!!!
Запрошую Вас до цікавої і захоплюючої подорожі шляхами середньовічної України. Наші уроки допоможуть Вам познайомитися з хоробрими князями, мудрими діячами церкви, талановитими майстрами. У Вас буде можливість зазирнути за завісу часу й спробувати зрозуміти дії та вчинки людей, які жили задовго до вашого народження. Дізнавшись про їхній внесок у події українського Середньовіччя, ви зможете переконатися, як багато вони зробили для своєї Батьківщини. Це дозволить Вам зрозуміти, що в той складний і далекий час закладалися підвалини майбутньої незалежної України.
Історія України - 7 клас
Урок № 1. Вступ. Історія України в середні віки ( ІХ-XVст.)
Мета: Ознайомити учнів з
предметом курсу, пояснити важливість Великих Географічних Відкриттів для
сучасного Світу. Виховувати любов до культурного надбання людства.
Опрацювавши цей параграф, ви дізнаєтесь:
що таке історія України як наука та навчальний предмет;
якими є джерела вивчення середньовічної історії України;
що будете вивчати в курсі середньовічної історії України;
як працювати з підручником;
Тип уроку: вивчення нового матеріалу .
1. Історія України як наука і навчальний предмет. Закінчилися літні канікули і розпочався новий навчальний рік. У 7 класі ви, серед інших навчальних предметів, продовжите вивчення систематичного курсу історії,— як всесвітньої, так і історії України.
Слово «історія», як ви вже знаєте, давньогрецького походження й перекладається як «дослідження», «оповідь про події». Давньогрецький письменник і вчений Геродот, якого вважають «батьком історії», називав «історіями» свої оповідання про греко-перські війни.
Термін «історія» має кілька значень. Історія як наука вивчає минуле людських спільнот, котрі заселяли нашу планету від найдавніших часів і до сьогодення.
Учених, які досліджують те, що відбувалося в минулому людських спільнот, називають істориками. В основу їхньої цікавої, але й дуже складної праці покладені дослідження історичних фактів та історичних подій.
Історичні факти — дійсні, не вигадані випадки, які відбувалися насправді.
Історичні події — сукупність пов’язаних між собою важливих фактів суспільного життя, які становлять єдине ціле.
Невід’ємною складовою всесвітньої історії є історія України. Це наука, що вивчає розвиток людського суспільства на українських землях у хронологічній послідовності та визначає його основні закономірності. Вона досліджує історію українського народу, його боротьбу за державну незалежність та пов’язані з нею подвиги, драми, тріумфи і трагедії.
Історична наука не стоїть на місці. Завдяки новим відкриттям вона оновлює й поглиблює наші знання про історичні події. На основі досліджень учених-істориків створено навчальний предмет «історія України», вивчення якого ви продовжите цього року. Він відображає сучасне бачення минулого нашої Батьківщини.
2. Періодизація історії України. Джерела вивчення середньовічної історії України. Історію людства, як ви вже знаєте, дослідники поділяють на певні періоди. Періодизація історії України в цілому відповідає всесвітній історії, але має також особливості, які відображають специфіку становлення та розвитку людського суспільства на українських землях.
Історична періодизація — поділ історії на певні періоди, що є історичними етапами суспільного або культурного розвитку країн та народів і характеризуються визначними подіями, явищами або процесами.
Відповідно до існуючої сьогодні періодизації історію України поділяють:
- стародавня історія. Найтриваліший період, що охоплює події від появи людей на території України і до Великого переселення народів;
- середньовічна історія. Розповідає про події, що відбувалися в період від Великого переселення слов’ян і до кінця XV ст.;
- нова історія. Характеризує розвиток українських земель у XVI—XIX ст.;
- новітня історія. Знайомить із подіями від початку XX ст. і до сьогодення.
Пізнання минулого відбувається на основі вивчення й аналізу дослідниками історичних джерел.
Досліджуючи різноманітні історичні джерела, учені дізнаються про те, яким було життя людей у різні історичні періоди. Існують різні типи історичних джерел, серед яких основними є речові, усні, писемні, мовні, етнографічні, фото - і кінодокументи. Кожне окреме джерело відображає лише певну грань минулого і містить обмежений обсяг історичної інформації. Оскільки творцями всіх пам’яток минулого були люди, то історичні джерела відображають їхнє бачення і сприйняття подій. Унаслідок цього повну картину життя людей у певний період можна відтворити лише шляхом поєднання і порівняння інформації з різних історичних джерел.
Основними історичними джерелами, за якими вчені досліджують середньовічну історію України, є речові, писемні, усні, мовні та етнографічні.
Джерела вивчення середньовічної історії України
3. Що вивчає середньовічна історія України? Книга, яку
ви тримаєте в руках, допоможе вам дізнатися, що відбувалося на українських
землях у період середньовічної історії. Працюючи з нею, ви зможете сформувати
уявлення про те, як після Великого переселення слов’ян розпочалося формування
східнослов’янської державності. Довідаєтеся про те, як виникла і розвивалася
утворена східними слов’янами найбільша держава європейського середньовіччя —
Київська Русь. Дізнаєтеся про Галицько-Волинське князівство та його місце в
розвитку української державності. Простежите, як і чому українські землі
опинилися в складі Великого князівства Литовського, Польського королівства та
інших держав у другій половині XIV—XV ст.
На сторінках підручника перед вашими очима постануть хоробрі князі, гордовиті бояри, мудрі діячі церкви і талановиті будівничі. У вас буде можливість зазирнути за завісу часу й спробувати зрозуміти дії та вчинки людей, котрі жили задовго до вашого народження. Дізнавшись про їхній внесок у події українського середньовіччя, ви зможете переконатися, як багато вони зробили для своєї Батьківщини. Це дозволить вам зрозуміти, чому можна стверджувати, що в цей складний і далекий час закладалися підвалини майбутньої незалежної України.
Отже, запрошуємо вас до цікавої і захоплюючої подорожі шляхами середньовічної України. Нехай вашим путівником у ній стане цей підручник.
4. Як працювати з підручником. Перш ніж розпочати роботу з підручником, необхідно познайомитися з його змістом та структурою. Матеріал підручника об’єднано в п’ять тем, кожна з яких містить від чотирьох до шести параграфів, що, у свою чергу, поділяються на декілька пунктів. У тексті ви зустрінете слова і дати, виділені чорним шрифтом. Це означає, що на них необхідно звернути особливу увагу. Як ви вже знаєте з минулого року, історія, як і будь-яка інша наука, має власну термінологію, котру необхідно розуміти. Підручник містить дати основних подій, визначення понять і термінів, інформацію про видатних історичних діячів. Працюючи на уроках і вдома, необхідно обов’язково перевіряти себе, щоб переконатися, чи правильно ви запам’ятали хронологію подій, імена осіб, нові поняття і терміни.
Важливу роль для розуміння матеріалу мають наведені в підручнику документи, ілюстрації, карти і схеми. Працюючи з відповідним параграфом, необхідно прочитати включений до нього документ і відповісти на поставлені запитання. Розглядаючи ілюстрації, обов’язково звертайте увагу на підписи, які пояснюють зміст зображеного. Схема розкриє вам зв’язки між складовими певного історичного явища, пояснить його особливості тощо. Робота з історичною картою дозволить з’ясувати, де саме відбувалися події, про які йдеться в тексті, або які зміни вони спричинили.
Після кожного параграфа розташовані запитання і завдання. Звертайте увагу на умовні позначки поряд із ними. Вони допоможуть вам краще зрозуміти, що і як необхідно виконати.
Закінчивши навчальну тему, ви матимете можливість підсумувати вивчений матеріал за наведеними після неї узагальнюючими завданнями. Тестові завдання до теми дозволяють вам здійснити самоперевірку рівня своїх знань за її матеріалом.
Для того щоб вам було зручніше працювати з підручником, необхідно звертати увагу на розміщені на його сторінках позначки та їхнє значення.
«Опрацювавши цей параграф, ви дізнаєтесь» — ця рубрика розташована після назви параграфа і містить стислий виклад основних навчальних завдань.
«Запитання та завдання на повторення» — запитання та завдання цієї рубрики на початку параграфа допоможуть вам пригадати вивчене раніше й підготуватися до сприйняття нового матеріалу.
«Документи розповідають» — наведені тут фрагменти з історичних джерел вам необхідно прочитати і дати відповіді на запитання до них.
«Цікаві факти» — у цій рубриці ви знайдете чимало цікавих історичних фактів, пов’язаних зі змістом того, про що йдеться в параграфі.
«Постать в історії» — під такою рубрикою розташована інформація про видатних історичних діячів, яка допоможе вам зрозуміти їхній внесок в історію.
«Терміни та поняття» — тут ви знайдете тлумачення наведених у тексті понять і термінів.
«Запам’ятайте дати» — ця рубрика містить дати історичних подій, які необхідно запам’ятати.
«Перевірте себе» — наведені тут запитання допоможуть вам здійснити самоперевірку, переконатися в тому, що ви запам’ятали з тексту параграфа.
«Подумайте і дайте відповідь» — запитання цієї рубрики дозволять вам осмислити прочитане.
«Виконайте завдання» — ця рубрика містить завдання, спрямовані на формування у вас умінь працювати з історичною картою, складати плани, таблиці, історичні портрети діячів тощо.
«Для допитливих» — у цій рубриці ви знайдете історичні задачі, завдання для підготовки повідомлень. Ці завдання виконуються за вказівкою вчителя або тими учнями, які прагнуть поглибити свої знання.
ІV. Закріплення нових знань учнів.
Людям необхідно вивчати історію, оскільки без знання свого минулого вони не зможуть зрозуміти сучасність і спрогнозувати майбутнє. Історія України містить чимало цінного для розуміння сьогодення.
В Україні в минулому відбувалися процеси, схожі на ті, що й в інших частинах Європи та світу. Тому історію України, як і всесвітню історію, поділяють на стародавній, середньовічний, новий і новітній періоди.
Довідатися про різні події минулого можна лише поєднуючи інформацію, отриману з різних історичних джерел.
V. Домашнє завдання. Опрацювати параграф 1 с. 6-8
Запитання і завдання
Перевірте себе!!! 1. Як перекладається слово «історія»? 2. Що таке історичні факти та історичні події? 3. Що вивчає і досліджує історія України? 4. Що таке історична періодизація? 5. На які періоди поділяється історія України? 6. Що таке історичні джерела? 7. Які існують типи історичних джерел?
Подумайте і дайте відповідь??? 1. Розкажіть про те, за якими типами джерел досліджують середньовічну історію України.2. Що вивчає середньовічна історія України?
Виконайте завдання Зверніть увагу на висновки до параграфа. Поясніть їхній зміст, наводячи факти з підручника. (У подальшому таку вправу можна виконувати після кожного параграфа з метою самоперевірки своїх знань.)
VІ. Домашнє завдання. Опрацювати параграф 1 с. 3-9
Опрацювавши цей параграф, ви дізнаєтесь:
що таке історія України як наука та навчальний предмет;
якими є джерела вивчення середньовічної історії України;
що будете вивчати в курсі середньовічної історії України;
як працювати з підручником;
Тип уроку: вивчення нового матеріалу .
1. Історія України як наука і навчальний предмет. Закінчилися літні канікули і розпочався новий навчальний рік. У 7 класі ви, серед інших навчальних предметів, продовжите вивчення систематичного курсу історії,— як всесвітньої, так і історії України.
Слово «історія», як ви вже знаєте, давньогрецького походження й перекладається як «дослідження», «оповідь про події». Давньогрецький письменник і вчений Геродот, якого вважають «батьком історії», називав «історіями» свої оповідання про греко-перські війни.
Термін «історія» має кілька значень. Історія як наука вивчає минуле людських спільнот, котрі заселяли нашу планету від найдавніших часів і до сьогодення.
Учених, які досліджують те, що відбувалося в минулому людських спільнот, називають істориками. В основу їхньої цікавої, але й дуже складної праці покладені дослідження історичних фактів та історичних подій.
Історичні факти — дійсні, не вигадані випадки, які відбувалися насправді.
Історичні події — сукупність пов’язаних між собою важливих фактів суспільного життя, які становлять єдине ціле.
Невід’ємною складовою всесвітньої історії є історія України. Це наука, що вивчає розвиток людського суспільства на українських землях у хронологічній послідовності та визначає його основні закономірності. Вона досліджує історію українського народу, його боротьбу за державну незалежність та пов’язані з нею подвиги, драми, тріумфи і трагедії.
Історична наука не стоїть на місці. Завдяки новим відкриттям вона оновлює й поглиблює наші знання про історичні події. На основі досліджень учених-істориків створено навчальний предмет «історія України», вивчення якого ви продовжите цього року. Він відображає сучасне бачення минулого нашої Батьківщини.
2. Періодизація історії України. Джерела вивчення середньовічної історії України. Історію людства, як ви вже знаєте, дослідники поділяють на певні періоди. Періодизація історії України в цілому відповідає всесвітній історії, але має також особливості, які відображають специфіку становлення та розвитку людського суспільства на українських землях.
Історична періодизація — поділ історії на певні періоди, що є історичними етапами суспільного або культурного розвитку країн та народів і характеризуються визначними подіями, явищами або процесами.
Відповідно до існуючої сьогодні періодизації історію України поділяють:
- стародавня історія. Найтриваліший період, що охоплює події від появи людей на території України і до Великого переселення народів;
- середньовічна історія. Розповідає про події, що відбувалися в період від Великого переселення слов’ян і до кінця XV ст.;
- нова історія. Характеризує розвиток українських земель у XVI—XIX ст.;
- новітня історія. Знайомить із подіями від початку XX ст. і до сьогодення.
Пізнання минулого відбувається на основі вивчення й аналізу дослідниками історичних джерел.
Досліджуючи різноманітні історичні джерела, учені дізнаються про те, яким було життя людей у різні історичні періоди. Існують різні типи історичних джерел, серед яких основними є речові, усні, писемні, мовні, етнографічні, фото - і кінодокументи. Кожне окреме джерело відображає лише певну грань минулого і містить обмежений обсяг історичної інформації. Оскільки творцями всіх пам’яток минулого були люди, то історичні джерела відображають їхнє бачення і сприйняття подій. Унаслідок цього повну картину життя людей у певний період можна відтворити лише шляхом поєднання і порівняння інформації з різних історичних джерел.
Основними історичними джерелами, за якими вчені досліджують середньовічну історію України, є речові, писемні, усні, мовні та етнографічні.
Джерела вивчення середньовічної історії України
Типи історичних джерел
Речові джерела
|
Залишки матеріальної культури минулого: будівлі, культові споруди, знаряддя праці, предмети побуту, зброя, прикраси тощо
|
Писемні джерела
|
Літописи, документи, договори,
укази, хроніки тощо
|
Усні джерела
|
Легенди, билини, перекази, казки, пісні тощо
|
Мовні джерела
|
Відомості з історії розвитку мови
|
Етнографічні джерела
|
Результати досліджень етнографів
щодо побуту та звичаїв народу
|
Фото- кіно- документи
|
З’явилися у другій половині ХІХ ст. і
відображають етапи розвитку суспільства
|
На сторінках підручника перед вашими очима постануть хоробрі князі, гордовиті бояри, мудрі діячі церкви і талановиті будівничі. У вас буде можливість зазирнути за завісу часу й спробувати зрозуміти дії та вчинки людей, котрі жили задовго до вашого народження. Дізнавшись про їхній внесок у події українського середньовіччя, ви зможете переконатися, як багато вони зробили для своєї Батьківщини. Це дозволить вам зрозуміти, чому можна стверджувати, що в цей складний і далекий час закладалися підвалини майбутньої незалежної України.
Отже, запрошуємо вас до цікавої і захоплюючої подорожі шляхами середньовічної України. Нехай вашим путівником у ній стане цей підручник.
4. Як працювати з підручником. Перш ніж розпочати роботу з підручником, необхідно познайомитися з його змістом та структурою. Матеріал підручника об’єднано в п’ять тем, кожна з яких містить від чотирьох до шести параграфів, що, у свою чергу, поділяються на декілька пунктів. У тексті ви зустрінете слова і дати, виділені чорним шрифтом. Це означає, що на них необхідно звернути особливу увагу. Як ви вже знаєте з минулого року, історія, як і будь-яка інша наука, має власну термінологію, котру необхідно розуміти. Підручник містить дати основних подій, визначення понять і термінів, інформацію про видатних історичних діячів. Працюючи на уроках і вдома, необхідно обов’язково перевіряти себе, щоб переконатися, чи правильно ви запам’ятали хронологію подій, імена осіб, нові поняття і терміни.
Важливу роль для розуміння матеріалу мають наведені в підручнику документи, ілюстрації, карти і схеми. Працюючи з відповідним параграфом, необхідно прочитати включений до нього документ і відповісти на поставлені запитання. Розглядаючи ілюстрації, обов’язково звертайте увагу на підписи, які пояснюють зміст зображеного. Схема розкриє вам зв’язки між складовими певного історичного явища, пояснить його особливості тощо. Робота з історичною картою дозволить з’ясувати, де саме відбувалися події, про які йдеться в тексті, або які зміни вони спричинили.
Після кожного параграфа розташовані запитання і завдання. Звертайте увагу на умовні позначки поряд із ними. Вони допоможуть вам краще зрозуміти, що і як необхідно виконати.
Закінчивши навчальну тему, ви матимете можливість підсумувати вивчений матеріал за наведеними після неї узагальнюючими завданнями. Тестові завдання до теми дозволяють вам здійснити самоперевірку рівня своїх знань за її матеріалом.
Для того щоб вам було зручніше працювати з підручником, необхідно звертати увагу на розміщені на його сторінках позначки та їхнє значення.
«Опрацювавши цей параграф, ви дізнаєтесь» — ця рубрика розташована після назви параграфа і містить стислий виклад основних навчальних завдань.
«Запитання та завдання на повторення» — запитання та завдання цієї рубрики на початку параграфа допоможуть вам пригадати вивчене раніше й підготуватися до сприйняття нового матеріалу.
«Документи розповідають» — наведені тут фрагменти з історичних джерел вам необхідно прочитати і дати відповіді на запитання до них.
«Цікаві факти» — у цій рубриці ви знайдете чимало цікавих історичних фактів, пов’язаних зі змістом того, про що йдеться в параграфі.
«Постать в історії» — під такою рубрикою розташована інформація про видатних історичних діячів, яка допоможе вам зрозуміти їхній внесок в історію.
«Терміни та поняття» — тут ви знайдете тлумачення наведених у тексті понять і термінів.
«Запам’ятайте дати» — ця рубрика містить дати історичних подій, які необхідно запам’ятати.
«Перевірте себе» — наведені тут запитання допоможуть вам здійснити самоперевірку, переконатися в тому, що ви запам’ятали з тексту параграфа.
«Подумайте і дайте відповідь» — запитання цієї рубрики дозволять вам осмислити прочитане.
«Виконайте завдання» — ця рубрика містить завдання, спрямовані на формування у вас умінь працювати з історичною картою, складати плани, таблиці, історичні портрети діячів тощо.
«Для допитливих» — у цій рубриці ви знайдете історичні задачі, завдання для підготовки повідомлень. Ці завдання виконуються за вказівкою вчителя або тими учнями, які прагнуть поглибити свої знання.
ІV. Закріплення нових знань учнів.
Людям необхідно вивчати історію, оскільки без знання свого минулого вони не зможуть зрозуміти сучасність і спрогнозувати майбутнє. Історія України містить чимало цінного для розуміння сьогодення.
В Україні в минулому відбувалися процеси, схожі на ті, що й в інших частинах Європи та світу. Тому історію України, як і всесвітню історію, поділяють на стародавній, середньовічний, новий і новітній періоди.
Довідатися про різні події минулого можна лише поєднуючи інформацію, отриману з різних історичних джерел.
V. Домашнє завдання. Опрацювати параграф 1 с. 6-8
Запитання і завдання
Перевірте себе!!! 1. Як перекладається слово «історія»? 2. Що таке історичні факти та історичні події? 3. Що вивчає і досліджує історія України? 4. Що таке історична періодизація? 5. На які періоди поділяється історія України? 6. Що таке історичні джерела? 7. Які існують типи історичних джерел?
Подумайте і дайте відповідь??? 1. Розкажіть про те, за якими типами джерел досліджують середньовічну історію України.2. Що вивчає середньовічна історія України?
Виконайте завдання Зверніть увагу на висновки до параграфа. Поясніть їхній зміст, наводячи факти з підручника. (У подальшому таку вправу можна виконувати після кожного параграфа з метою самоперевірки своїх знань.)
VІ. Домашнє завдання. Опрацювати параграф 1 с. 3-9
Урок 2. «Східні слов’яни»
Мета: з'ясувати причини
переселення народів та наслідки їх розселення; розвивати навички працювати з історичною картою
(атласом); сприяти вихованню історичної самосвідомості.
Очікувальні результати:
Опрацювавши цей параграф, ви дізнаєтесь:
як відбувалося розселення слов’ян на заключному етапі Великого переселення народів;
як описувати за картою розселення східних, західних і південних слов’ян, а також східнослов’янських племен — предків українців;
про сусідів східнослов’янських племен;
особливості етнічних і державотворчих процесів у східних слов’ян у VIII—IX ст.;
що таке «Велике переселення слов’ян», «Балканські війни», «східнослов’янські союзи племен», «етнічні процеси», «держава», «літопис».
Основні терміни та поняття: Велике переселення слов’ян, союзи племен, Літопис, етнічні процеси, державні процеси.
План уроку:
1. Слов’яни під час Великого переселення народів.
2. Розселення племінних союзів східних слов’ян на території України.
3. Сусіди східнослов’янських племен.
4. Етнічні й державотворчі процеси у східних слов’ян у VIII—IX ст.
5. Закріплення знань
6. Домашнє завдання----------------------------------------------------3 хв.
Розповідь учителя.
1. Велике переселення народів, як ви вже знаєте, спричинило великі зміни на карті Європи. Його складовою стало Велике переселення слов’ян.
Велике переселення слов’ян — розселення слов’янських племен із їхньої прабатьківщини, розташованої між Дніпром і Віслою, на сусідні землі в V—VII ст.
На заключному етапі Великого переселення народів у VI—VII ст. головну роль у переселенських потоках стали відігравати слов’янські племена антів і склавинів. Із межиріччя Дніпра і Вісли вони рушили до Подунав’я. Звідти ці племена стали здійснювати регулярні напади на Константинополь та візантійські володіння на Балканах, які дістали назву Балканських війн. Після перших успішних походів слов’яни почали залишатися за Дунаєм, а на кінець VII ст. майже повністю оволоділи Балканським півостровом.
2. У VIII ст. у східних слов’ян виникають союзи племен, про які повідомляє в літописі «Повість минулих літ» чернець Нестор.
Постать в історії
Нестор (? — після 1111) — чернець Києво-Печерського монастиря. Упорядник «Повісті минулих (временних) літ» — найдавнішого серед літописів, що збереглися до наших днів. Назву отримав за своїм першим вступним реченням: «Ось повісті временних літ, звідки пішла Руська земля...» Значення «Повісті» для дослідників полягає в тому, що вона є головним, а в багатьох випадках і єдиним джерелом з історії східних слов’ян та Київської Русі. Нестор-літописець зміг пов’язати давньоруську історію зі всесвітньою, проголосив важливу роль Русі у світовому історичному процесі.
Союзи племен — об’єднання кількох племен, які за певних умов ставали зав’язками державної організації.
Літопис — хронологічний послідовний запис історичних подій, зроблений їхнім сучасником.
Територію сучасної України, за повідомленням Нестора, заселяли сім союзів племен — деревляни, поляни, уличі, тиверці, сіверяни, волиняни (дуліби) і білі хорвати. Саме вони вважаються предками українців. На землях, які зараз входять до складу Білорусі, жили дреговичі й полочани, Росії — кривичі, радимичі, словени й в’ятичі. Археологічні дані підтверджують повідомлення літописця щодо розселення східних слов’ян. Так деревляни займали землі південного басейну річок Прип’ять, Горинь, західного берега Дніпра і північного басейну Тетерева. Поляни жили на захід від середнього Дніпра, між його притоками Тетеревом на півночі та Россю на півдні. Сіверяни займали території на схід від середньої течії Дніпра, басейн нижньої течії Десни, Сули, Псла і Ворскли до верхів’їв Сіверського Дінця. Тиверці жили у нижній течії річок Дністер і Прут, що досягла узбережжя Чорного моря. Волиняни (дуліби) розселялися на землях на північ від верхньої течії Дністра, у басейні Західного Бугу, на південь від верхів’їв Прип’яті. Уличі займали землі, розташовані між річками Оріль, Дніпро, Самара та в лісостеповій частині Південного Бугу. Білі хорвати проживали у Верхній Наддністрянщині на захід від річки Збруч, межиріччі Верхнього Прута і Дністра, Північній Буковині, Прикарпатті й частині Закарпаття.
Особливу увагу серед інших східнослов’янських союзів племен Нестор приділяв полянам. За літописом, із нього походили перші київські князі-брати Кий, Щек і Хорив, за яких почалося будівництво Києва. Це місто дістало назву на честь старшого з братів — Кия.
Розповідь Нестора-літописця про заснування Києва
Поляни ж жили в ті часи окремо й володіли своїми родами... і були три брати: один мав ім’я Кий, другий — Щек і третій — Хорив, а сестра їх була Либідь. Сидів Кий на горі, де нині узвіз Боричів, а Щек сидів на горі, що нині зветься Щекавиця, а Хорив на третій горі, котра прозвалася по ньому Хоревицею. І збудували городок в ім’я старшого свого брата, і назвали його Київ, і був навколо міста ліс і бір великий, і ловили там звірів, і були ті мужні мудрі та тямущі, і називались вони полянами, від них поляни й до сьогодні у Києві.
Запитання до документа
Як, за повідомленням Нестора, виник Київ?
3. Сусіди східнослов’янських племен. Сусідами східних слов’ян на півночі, північному заході та північному сході були фінно-угорські та балтійські племена. Поступово ці племена розчинялися в слов’янському середовищі.
Сусіди східних слов’ян
· Фінно-угорські та балтійські племена
· Західні слов’яни
· Північ і Північний Захід
· Захід і Південний Захід
· Східні слов’яни
· Схід і Північний Схід
· Фінно-угорські племена
· Хозарський каганат
· Південь і Південний Схід
· Болгарські племена
· Хозарський каганат
Землі на захід східнослов’янських теренів заселяли західні слов’яни. У західних слов’ян на території сучасної Польщі виникло декілька союзів племен (полян, віслян, мазовшан та ін.). Союзи західнослов’янських племен словаків, моравів, чехів та інших на початку IX ст. утворили Великоморавську державу, до складу якої входила частина Закарпаття, заселена білими хорватами.
На півдні, південному сході та сході жили тюркські племена болгар і хозар. Племена болгар наприкінці VI ст. утворили в Приазов’ї свою державу Велика Болгарія. У середині VII ст. вона була знищена хозарами. Частина болгар переселилася після цього на середню Волгу, де заснувала нову державу — Волзька Болгарія (її територія в основному збігається з межами сучасної республіки Татарстан у складі Російської Федерації).
Інша частина болгарських племен, очолювана ханом Аспарухом, переселилася на Дунай і спільно з місцевими слов’янськими союзами племен створила державу Перше Болгарське царство. Його поява започаткувала історію сучасної європейської держави Болгарія.
На завойованих землях хозари в середині VII ст. утворили державу Хозарський каганат. У VIII ст. вони підкорили східнослов’янські союзи племен полян, сіверян, радимичів та в’ятичів і примусили їх сплачувати данину.
Цікаві факти
У «Повісті минулих літ» наведено розповідь про данину полян хозарам. По смерті Кия, Щека і Хорива, пише Нестор, поляни зазнавали утисків від навколишніх племен. І знайшли їх хозари, коли вони сиділи в лісі на горах і сказали: «Платіть нам данину». Поляни тоді, порадившись, дали їм від кожної родини по мечу. І понесли це хозари князеві своєму і старійшинам своїм, і сказали їм: «Ось знайшли ми данину нову». А ті запитали їх: «Звідки?» І вони сказали їм: «У лісі на горах, над рікою Дніпровською». А ті запитали: «Що вам дали?», і вони показали мечі, і мовили старці хозарські: «Недобра се данина, княже. Ми здобули її однобічною зброєю, себто шаблями, а сих зброя обоюдогостра, себто мечі. Сі будуть брати данину і з нас, і з інших земель». І все це збулося, стверджує Нестор, бо говорили вони не зі своєї волі, а за Божим повелінням.
Важливе значення для розвитку східних слов’ян мало те, що через їхні землі пролягав один із провідних торговельних шляхів середньовічного світу «із варягів у греки», який поєднував Балтійське і Чорне моря.
Варягами (від візантійського варанги — найманці) слов’яни називали предків сучасних норвежців, шведів, данців та ісландців. У Західній Європі їх називали норманами (північними людьми). Ці жорстокі й відважні шукачі пригод наймалися служити візантійському імператорові або засновували торговельні поселення на слов’янських землях, накопичували в них, а потім везли продавати до Візантії (до греків) мед, віск, хутро і рабів.
4. Етнічні й державотворчі процеси у східних слов’ян у VIII—IX ст.
Етнічні процеси — такі процеси, що характеризують особливості розвитку (національно-культурні, мовні тощо) якого-небудь народу.
Державотворчі процеси — такі процеси, що пов’язані з виникненням у певних народів держави — системи влади, за якої порядок у суспільстві підтримується за допомогою спеціальних організацій і людей — чиновників, наглядачів, армії тощо.
Тривалий час після завершення розселення у східних, західних і південних слов’ян зберігалося багато спільного в етнічній сфері. Зокрема, деякі дослідники вважають, що досить довго була зрозумілою для всіх слов’ян єдина слов’янська мова. Одночасно з цим, переселяючись, як правило, на вже заселені землі, слов’яни підпадали під вплив місцевої людності. У VIII—IX ст. як у східних, так і в інших груп слов’ян поступово виникали і поглиблювалися етнічні відмінності між віддаленими союзами племен і головним слов’янським ядром на його історичній прабатьківщині між Дніпром та Віслою.
У VIII—IX ст. у східних слов’ян набирають сили державотворчі процеси. У результаті об’єднання окремих союзів племен виникають нові утворення — племінні княжіння. Кожне з них мало власну територію. Сучасна наука вважає, що ці об’єднання мали елементи державності.
За свідченням арабських авторів, на східнослов’янських землях існували три об’єднання: Куявія (землі полян із Києвом), Славія (землі ільменських словенів) та Артанія (Ростово-Суздальська земля, а можливо, Причорноморські або Приазовські землі).
Уважається, що племінне княжіння полян у Середньому Подніпров’ї відоме арабам як Куявія, стало осередком, довкола якого зростала східнослов’янська державність.
5. Закріплення нових знань учнів
Унаслідок розселення слов’ян у VI—VII ст. на великій території Європи виникли три групи слов’янських племен: східна, західна і південна.
Східнослов’янські союзи племен древлян, полян, уличів, тіверців, сіверян, волинян (дулібів) і білих хорватів, що заселяли територію сучасної України, уважаються предками українців.
В етнічному розвитку східних слов’ян визначальною залишалася спільна спадщина історичної прабатьківщини.
У VIII—IX ст. в результаті розгортання об’єднавчих процесів у східних слов’ян з’являються племінні князівства.
Запам’ятайте дати
V—VII ст.— Велике переселення слов’ян.
VIII—IX ст.— виникнення у східних слов’ян племінних князівств.
Запитання і завдання
Перевірте, як ви запам’ятали
1. Де розташувалася прабатьківщина слов’ян?
2. Як відбувалася боротьба слов’ян з аварами?
3. Назвіть союзи племен східних слов’ян — предків українців.
4. Що таке літопис?
5. Які східнослов’янські союзи племен сплачували данину хозарам?
6. Які три князівства, за повідомленнями арабських авторів, існували на східнослов’янських землях?
Подумайте і дайте відповідь
1. Охарактеризуйте Велике переселення слов’ян та його результати.
2. Використовуючи історичну карту, розкажіть про розселення східнослов’янських племен.
3. Що ви знаєте про сусідів східнослов’янських племен?
Виконайте завдання
Складіть простий план до розповіді «Особливості етнічних і державотворчих процесів у східних слов’ян у VIII—IX ст.»
6. Домашнє завдання
Вивчити § 2, стор 9-17
Очікувальні результати:
Опрацювавши цей параграф, ви дізнаєтесь:
як відбувалося розселення слов’ян на заключному етапі Великого переселення народів;
як описувати за картою розселення східних, західних і південних слов’ян, а також східнослов’янських племен — предків українців;
про сусідів східнослов’янських племен;
особливості етнічних і державотворчих процесів у східних слов’ян у VIII—IX ст.;
що таке «Велике переселення слов’ян», «Балканські війни», «східнослов’янські союзи племен», «етнічні процеси», «держава», «літопис».
Основні терміни та поняття: Велике переселення слов’ян, союзи племен, Літопис, етнічні процеси, державні процеси.
План уроку:
1. Слов’яни під час Великого переселення народів.
2. Розселення племінних союзів східних слов’ян на території України.
3. Сусіди східнослов’янських племен.
4. Етнічні й державотворчі процеси у східних слов’ян у VIII—IX ст.
5. Закріплення знань
6. Домашнє завдання----------------------------------------------------3 хв.
Розповідь учителя.
1. Велике переселення народів, як ви вже знаєте, спричинило великі зміни на карті Європи. Його складовою стало Велике переселення слов’ян.
Велике переселення слов’ян — розселення слов’янських племен із їхньої прабатьківщини, розташованої між Дніпром і Віслою, на сусідні землі в V—VII ст.
На заключному етапі Великого переселення народів у VI—VII ст. головну роль у переселенських потоках стали відігравати слов’янські племена антів і склавинів. Із межиріччя Дніпра і Вісли вони рушили до Подунав’я. Звідти ці племена стали здійснювати регулярні напади на Константинополь та візантійські володіння на Балканах, які дістали назву Балканських війн. Після перших успішних походів слов’яни почали залишатися за Дунаєм, а на кінець VII ст. майже повністю оволоділи Балканським півостровом.
Під час Великого переселення слов’ян одна їх частина
залишилася на Балканському півострові, а друга рушила вгору за течією Дунаю і
зайняла землі поряд з Ельбою (Лабою). Там вона зустрілася ще з одним
переселенським потоком слов’янських племен, який прямував із межиріччя Вісли та
Одера (Одри) на захід. На зламі VI—VII ст. слов’яни також активно просувалися
на північ і північний схід, заселяючи землі, що належали балтійським та
угро-фінським племенам.
Розселення слов’ян відбувалося в складних умовах. У другій
половині VI ст. важким ударом для них стала боротьба з кочовими племенами
аварів, які з Азії спочатку переселилися до Північного Причорномор’я, а потім —
на територію сучасної Угорщини, де й заснували свою державу — Аварський каганат.
Тривалі аваро-слов’янські війни призвели до підкорення аварами склавинів,
знесилення, а потім розпаду антського об’єднання племен. Із 602 р. анти в
історичних джерелах не згадуються. Назва склавини використовувалася досить
часто стосовно племен, які в VII—IX ст. заселяли територію сучасної України.
Уважають, що саме термін «склавини» з часом трансформувався в «слов’яни».
Результатом Великого переселення слов’ян стало формування нових
територіальних угруповань слов’ян, які заведено поділяти на східних, західних і
південних.
Пропоную
переглянути матеріал за посиланням - https://www.youtube.com/watch?v=UZNzsdS-swU
2. У VIII ст. у східних слов’ян виникають союзи племен, про які повідомляє в літописі «Повість минулих літ» чернець Нестор.
Постать в історії
Нестор (? — після 1111) — чернець Києво-Печерського монастиря. Упорядник «Повісті минулих (временних) літ» — найдавнішого серед літописів, що збереглися до наших днів. Назву отримав за своїм першим вступним реченням: «Ось повісті временних літ, звідки пішла Руська земля...» Значення «Повісті» для дослідників полягає в тому, що вона є головним, а в багатьох випадках і єдиним джерелом з історії східних слов’ян та Київської Русі. Нестор-літописець зміг пов’язати давньоруську історію зі всесвітньою, проголосив важливу роль Русі у світовому історичному процесі.
Союзи племен — об’єднання кількох племен, які за певних умов ставали зав’язками державної організації.
Літопис — хронологічний послідовний запис історичних подій, зроблений їхнім сучасником.
Територію сучасної України, за повідомленням Нестора, заселяли сім союзів племен — деревляни, поляни, уличі, тиверці, сіверяни, волиняни (дуліби) і білі хорвати. Саме вони вважаються предками українців. На землях, які зараз входять до складу Білорусі, жили дреговичі й полочани, Росії — кривичі, радимичі, словени й в’ятичі. Археологічні дані підтверджують повідомлення літописця щодо розселення східних слов’ян. Так деревляни займали землі південного басейну річок Прип’ять, Горинь, західного берега Дніпра і північного басейну Тетерева. Поляни жили на захід від середнього Дніпра, між його притоками Тетеревом на півночі та Россю на півдні. Сіверяни займали території на схід від середньої течії Дніпра, басейн нижньої течії Десни, Сули, Псла і Ворскли до верхів’їв Сіверського Дінця. Тиверці жили у нижній течії річок Дністер і Прут, що досягла узбережжя Чорного моря. Волиняни (дуліби) розселялися на землях на північ від верхньої течії Дністра, у басейні Західного Бугу, на південь від верхів’їв Прип’яті. Уличі займали землі, розташовані між річками Оріль, Дніпро, Самара та в лісостеповій частині Південного Бугу. Білі хорвати проживали у Верхній Наддністрянщині на захід від річки Збруч, межиріччі Верхнього Прута і Дністра, Північній Буковині, Прикарпатті й частині Закарпаття.
Особливу увагу серед інших східнослов’янських союзів племен Нестор приділяв полянам. За літописом, із нього походили перші київські князі-брати Кий, Щек і Хорив, за яких почалося будівництво Києва. Це місто дістало назву на честь старшого з братів — Кия.
Розповідь Нестора-літописця про заснування Києва
Поляни ж жили в ті часи окремо й володіли своїми родами... і були три брати: один мав ім’я Кий, другий — Щек і третій — Хорив, а сестра їх була Либідь. Сидів Кий на горі, де нині узвіз Боричів, а Щек сидів на горі, що нині зветься Щекавиця, а Хорив на третій горі, котра прозвалася по ньому Хоревицею. І збудували городок в ім’я старшого свого брата, і назвали його Київ, і був навколо міста ліс і бір великий, і ловили там звірів, і були ті мужні мудрі та тямущі, і називались вони полянами, від них поляни й до сьогодні у Києві.
Запитання до документа
Як, за повідомленням Нестора, виник Київ?
3. Сусіди східнослов’янських племен. Сусідами східних слов’ян на півночі, північному заході та північному сході були фінно-угорські та балтійські племена. Поступово ці племена розчинялися в слов’янському середовищі.
Сусіди східних слов’ян
· Фінно-угорські та балтійські племена
· Західні слов’яни
· Північ і Північний Захід
· Захід і Південний Захід
· Східні слов’яни
· Схід і Північний Схід
· Фінно-угорські племена
· Хозарський каганат
· Південь і Південний Схід
· Болгарські племена
· Хозарський каганат
Землі на захід східнослов’янських теренів заселяли західні слов’яни. У західних слов’ян на території сучасної Польщі виникло декілька союзів племен (полян, віслян, мазовшан та ін.). Союзи західнослов’янських племен словаків, моравів, чехів та інших на початку IX ст. утворили Великоморавську державу, до складу якої входила частина Закарпаття, заселена білими хорватами.
На півдні, південному сході та сході жили тюркські племена болгар і хозар. Племена болгар наприкінці VI ст. утворили в Приазов’ї свою державу Велика Болгарія. У середині VII ст. вона була знищена хозарами. Частина болгар переселилася після цього на середню Волгу, де заснувала нову державу — Волзька Болгарія (її територія в основному збігається з межами сучасної республіки Татарстан у складі Російської Федерації).
Інша частина болгарських племен, очолювана ханом Аспарухом, переселилася на Дунай і спільно з місцевими слов’янськими союзами племен створила державу Перше Болгарське царство. Його поява започаткувала історію сучасної європейської держави Болгарія.
На завойованих землях хозари в середині VII ст. утворили державу Хозарський каганат. У VIII ст. вони підкорили східнослов’янські союзи племен полян, сіверян, радимичів та в’ятичів і примусили їх сплачувати данину.
Цікаві факти
У «Повісті минулих літ» наведено розповідь про данину полян хозарам. По смерті Кия, Щека і Хорива, пише Нестор, поляни зазнавали утисків від навколишніх племен. І знайшли їх хозари, коли вони сиділи в лісі на горах і сказали: «Платіть нам данину». Поляни тоді, порадившись, дали їм від кожної родини по мечу. І понесли це хозари князеві своєму і старійшинам своїм, і сказали їм: «Ось знайшли ми данину нову». А ті запитали їх: «Звідки?» І вони сказали їм: «У лісі на горах, над рікою Дніпровською». А ті запитали: «Що вам дали?», і вони показали мечі, і мовили старці хозарські: «Недобра се данина, княже. Ми здобули її однобічною зброєю, себто шаблями, а сих зброя обоюдогостра, себто мечі. Сі будуть брати данину і з нас, і з інших земель». І все це збулося, стверджує Нестор, бо говорили вони не зі своєї волі, а за Божим повелінням.
Важливе значення для розвитку східних слов’ян мало те, що через їхні землі пролягав один із провідних торговельних шляхів середньовічного світу «із варягів у греки», який поєднував Балтійське і Чорне моря.
Варягами (від візантійського варанги — найманці) слов’яни називали предків сучасних норвежців, шведів, данців та ісландців. У Західній Європі їх називали норманами (північними людьми). Ці жорстокі й відважні шукачі пригод наймалися служити візантійському імператорові або засновували торговельні поселення на слов’янських землях, накопичували в них, а потім везли продавати до Візантії (до греків) мед, віск, хутро і рабів.
4. Етнічні й державотворчі процеси у східних слов’ян у VIII—IX ст.
Етнічні процеси — такі процеси, що характеризують особливості розвитку (національно-культурні, мовні тощо) якого-небудь народу.
Державотворчі процеси — такі процеси, що пов’язані з виникненням у певних народів держави — системи влади, за якої порядок у суспільстві підтримується за допомогою спеціальних організацій і людей — чиновників, наглядачів, армії тощо.
Тривалий час після завершення розселення у східних, західних і південних слов’ян зберігалося багато спільного в етнічній сфері. Зокрема, деякі дослідники вважають, що досить довго була зрозумілою для всіх слов’ян єдина слов’янська мова. Одночасно з цим, переселяючись, як правило, на вже заселені землі, слов’яни підпадали під вплив місцевої людності. У VIII—IX ст. як у східних, так і в інших груп слов’ян поступово виникали і поглиблювалися етнічні відмінності між віддаленими союзами племен і головним слов’янським ядром на його історичній прабатьківщині між Дніпром та Віслою.
У VIII—IX ст. у східних слов’ян набирають сили державотворчі процеси. У результаті об’єднання окремих союзів племен виникають нові утворення — племінні княжіння. Кожне з них мало власну територію. Сучасна наука вважає, що ці об’єднання мали елементи державності.
За свідченням арабських авторів, на східнослов’янських землях існували три об’єднання: Куявія (землі полян із Києвом), Славія (землі ільменських словенів) та Артанія (Ростово-Суздальська земля, а можливо, Причорноморські або Приазовські землі).
Уважається, що племінне княжіння полян у Середньому Подніпров’ї відоме арабам як Куявія, стало осередком, довкола якого зростала східнослов’янська державність.
5. Закріплення нових знань учнів
Унаслідок розселення слов’ян у VI—VII ст. на великій території Європи виникли три групи слов’янських племен: східна, західна і південна.
Східнослов’янські союзи племен древлян, полян, уличів, тіверців, сіверян, волинян (дулібів) і білих хорватів, що заселяли територію сучасної України, уважаються предками українців.
В етнічному розвитку східних слов’ян визначальною залишалася спільна спадщина історичної прабатьківщини.
У VIII—IX ст. в результаті розгортання об’єднавчих процесів у східних слов’ян з’являються племінні князівства.
Запам’ятайте дати
V—VII ст.— Велике переселення слов’ян.
VIII—IX ст.— виникнення у східних слов’ян племінних князівств.
Запитання і завдання
Перевірте, як ви запам’ятали
1. Де розташувалася прабатьківщина слов’ян?
2. Як відбувалася боротьба слов’ян з аварами?
3. Назвіть союзи племен східних слов’ян — предків українців.
4. Що таке літопис?
5. Які східнослов’янські союзи племен сплачували данину хозарам?
6. Які три князівства, за повідомленнями арабських авторів, існували на східнослов’янських землях?
Подумайте і дайте відповідь
1. Охарактеризуйте Велике переселення слов’ян та його результати.
2. Використовуючи історичну карту, розкажіть про розселення східнослов’янських племен.
3. Що ви знаєте про сусідів східнослов’янських племен?
Виконайте завдання
Складіть простий план до розповіді «Особливості етнічних і державотворчих процесів у східних слов’ян у VIII—IX ст.»
6. Домашнє завдання
Вивчити § 2, стор 9-17
Урок № 3. "Київська держава ( Русь-Україна) за перших князів.
Презентація 
Урок № 4. Русь-Україна за князювання Ольги та Святослава
Урок № 5. Суспільно-політичний устрій та господарське життя Русі-України в ( ІХ-Xст.)
"Виникнення та становлення Русі-України"
"Виникнення та становлення Русі-України"
Мета: оцінити навчальні досягнення учнів у ході
вивчення теми за допомогою тестів; перевірити вміння застосовувати отримані
знання.
Тип уроку: перевірка знань.
1. Назвіть одну-дві дати з вивченої теми.
2. 988 рік — це X століття?
а) Так;
б) ні.
3. Назвіть подію:
«Ось тут залежимо оселю для себе і тих купців, що сюди будуть приїжджати. Вони вирубали ліс і побудували перші хати. А те забудоване місце обвели ровом і обгородили гострокіллям і назвали цю оселю, город».
4. Про яку подію йдеться у літописі «Повість минулих літ»?
«Се вже йду до вас. Тож готуйте медів много коло города, де ото вбили ви мужа мойого».
Б. Оберіть правильну відповідь
1. Древляни повстали проти Аскольда.
а) Так;
б) ні.
2. З селян-смердів, які володіли невеликими наділами землі, князі збирали полюддя.
а) Так;
а) показати жителям міста свою приязнь до них;
б) підкреслити: Візантія віднині під владою Олега;
в) символічно засвідчити перемогу Київського князя над містом.
4. Князь Святослав воював з:
а) поляками;
б) хозарами;
в) татарами.
В. Орієнтуємось у часі
Що було раніше (правильне підкресліть)?
1. «Запрошення» варягів до Новгорода чи початок князювання Аскольда.
2. Повстання деревлян чи розгром Хозарського каганата.
3. Похід русів на Каспій чи загибель Олега.
2. Поясніть терміни.
а) Варяги;
б) полюддя;
в) віче;
г) вотчина.
3. Встановіть відповідність
Арабський хроніст IX ст. повідомив про існування у східних слов'ян трьох протодержав. Сучасні вчені ідентифікують.
а) Куявію; 1) з Київською землею;
б) Славію; 2) з Чернігівщиною, з Тмутараканню на Таманському п-ві або з Хорутанією на Прикарпатті;
в) Артанію 3) з Новгородською землею.
4. Визначте відповідність і покажіть стрілками:
а) Ігор; 1) 882-912 рр.;
б) Святослав; 2) 912-945 рр.;
в) Ольга; 3) 945-964 рр.;
г) Олег; 4) 964-972 рр.
5. Доповніть текст.
До імен київських князів доберіть факти та події, пов'язані з ними.
1)
Запровадження «уставів» та «уроків».
2) 882-912 рр.
3) 860 р.
4) Повстання деревлян.
5) Представник династії Києвичів.
6) Син Рюрика.
7) «Київ — матір міст руських».
8) Загинув у 882 р.
9) Підкорив сіверян, радимічів, воював з тиверцями.
10) Прибив щита свого на брамі Царгорода.
11) Невдалий похід на Візантію.
12)__деревлян.
6. Доповніть речення.
В результаті змови волхвів та князівської верхівки до влади в Києві, підступно вбивши__, прийшов__.
7. Хто з руських князів охрестився у Візантії?
а) Кий;
б) Аскольд;
в) Олег;
г) Ігор;
д) Ольга.
8. Серед руських князів, імена яких подані нижче, виберіть тих, які, на думку вчених, могли бути представниками династії Києвичів:
а) Олег;
б) Аскольд;
в) Дір;
г) Ігор Старий;
д) Ольга;
є) Святослав.
«У IX ст. відбувався процес формування держави у східнослов'янських
племен».
2. Складіть таблицю «Князювання Святослава».
3. Як
ви вважаєте?
Чому Святослав не став героєм фольклору, на відміну від своїх попередників?
4. Поясніть, чому князь Аскольд, який спробував запровадити християнство на Русі, зазнав поразки при цьому.
2. Порівняйте внутрішню й зовнішню політику князі Олега та Святослава.
3. Змалюйте історичний портрет княгині Ольги. Охарактеризуйте її людські риси та якості державного діяча.
4. Чому український історик М. Грушевський називав Святослава «давньоруським спартанцем», «першим запорожцем на Київському столі»? Думку аргументуйте.
Тип уроку: перевірка знань.
І
рівень
А.
Пригадайте1. Назвіть одну-дві дати з вивченої теми.
2. 988 рік — це X століття?
а) Так;
б) ні.
3. Назвіть подію:
«Ось тут залежимо оселю для себе і тих купців, що сюди будуть приїжджати. Вони вирубали ліс і побудували перші хати. А те забудоване місце обвели ровом і обгородили гострокіллям і назвали цю оселю, город».
4. Про яку подію йдеться у літописі «Повість минулих літ»?
«Се вже йду до вас. Тож готуйте медів много коло города, де ото вбили ви мужа мойого».
Б. Оберіть правильну відповідь
1. Древляни повстали проти Аскольда.
а) Так;
б) ні.
2. З селян-смердів, які володіли невеликими наділами землі, князі збирали полюддя.
а) Так;
б) ні.
3.
У 907 році київський князь Олег, згідно з легендою літопису, повісив на воротах
Константинополя свій щит. Це було зроблено для того, щоб...а) показати жителям міста свою приязнь до них;
б) підкреслити: Візантія віднині під владою Олега;
в) символічно засвідчити перемогу Київського князя над містом.
4. Князь Святослав воював з:
а) поляками;
б) хозарами;
в) татарами.
В. Орієнтуємось у часі
Що було раніше (правильне підкресліть)?
1. «Запрошення» варягів до Новгорода чи початок князювання Аскольда.
2. Повстання деревлян чи розгром Хозарського каганата.
3. Похід русів на Каспій чи загибель Олега.
II рівень
1.
Поставте у хронологічній послідовності імена історичних осіб: Аскольд, Ігор,
Хорив, Либідь, Олег, Щек, Ольга, Святослав, Дір, Кий.2. Поясніть терміни.
а) Варяги;
б) полюддя;
в) віче;
г) вотчина.
3. Встановіть відповідність
Арабський хроніст IX ст. повідомив про існування у східних слов'ян трьох протодержав. Сучасні вчені ідентифікують.
а) Куявію; 1) з Київською землею;
б) Славію; 2) з Чернігівщиною, з Тмутараканню на Таманському п-ві або з Хорутанією на Прикарпатті;
в) Артанію 3) з Новгородською землею.
4. Визначте відповідність і покажіть стрілками:
а) Ігор; 1) 882-912 рр.;
б) Святослав; 2) 912-945 рр.;
в) Ольга; 3) 945-964 рр.;
г) Олег; 4) 964-972 рр.
5. Доповніть текст.
До імен київських князів доберіть факти та події, пов'язані з ними.
| Аскольд |
Олег |
Ігор |
Ольга |
2) 882-912 рр.
3) 860 р.
4) Повстання деревлян.
5) Представник династії Києвичів.
6) Син Рюрика.
7) «Київ — матір міст руських».
8) Загинув у 882 р.
9) Підкорив сіверян, радимічів, воював з тиверцями.
10) Прибив щита свого на брамі Царгорода.
11) Невдалий похід на Візантію.
12)__деревлян.
6. Доповніть речення.
В результаті змови волхвів та князівської верхівки до влади в Києві, підступно вбивши__, прийшов__.
7. Хто з руських князів охрестився у Візантії?
а) Кий;
б) Аскольд;
в) Олег;
г) Ігор;
д) Ольга.
8. Серед руських князів, імена яких подані нижче, виберіть тих, які, на думку вчених, могли бути представниками династії Києвичів:
а) Олег;
б) Аскольд;
в) Дір;
г) Ігор Старий;
д) Ольга;
є) Святослав.
III рівень
1.
Обгрунтуйте (або заперечте) тезу:«У IX ст. відбувався процес формування держави у східнослов'янських
племен».
2. Складіть таблицю «Князювання Святослава».
| Роки правління |
Основні заходи |
|
| у внутрішній політиці |
у зовнішній політиці |
|
Чому Святослав не став героєм фольклору, на відміну від своїх попередників?
4. Поясніть, чому князь Аскольд, який спробував запровадити християнство на Русі, зазнав поразки при цьому.
IV рівень
1.
Якою, на вашу думку, була роль варягів у формуванні держави східнослов'янських
племен?2. Порівняйте внутрішню й зовнішню політику князі Олега та Святослава.
3. Змалюйте історичний портрет княгині Ольги. Охарактеризуйте її людські риси та якості державного діяча.
4. Чому український історик М. Грушевський називав Святослава «давньоруським спартанцем», «першим запорожцем на Київському столі»? Думку аргументуйте.
Немає коментарів:
Дописати коментар